Любі дітки, ось вам казочки наніч.
Конкуренція
Одного разу медведик Огого дізнався, що у магазин привезли смачне-пресмачне морозиво. Вирішив він піти та й купити його. Іде собі помаленько своєю улюбленою стежинкою та й іде. Приходить в магазин, а морозива вже нема.
-”От халепа, запізнився я, занадто помало ішов, інші звірі випередили мене і розкупили все морозиво”.
Засмутився ведмедик, але що зробиш, потрібно чекати наступного разу. Так і пішов засмучений додому.
Наступного разу, коли ведмедик Огого дізнався, що привезли морозиво, він вийшов на стежину, якою інші звірі ходили в магазин. Дивиться – перед ним іде швидко лисичка, також в магазин за морозивом поспішає. Ведмедик почав іти швидше і обігнав лисичку. Дуже вже йому хотілось того морозива! Аж дивиться перед ним іде вовк, також в магазин поспішає, Ведмедик почав іти ще швидше і обігнав вовчика-братика. Обігнав вовчика, і одразу побачив, що перед ним поспішає у магазин ослик. “Потрібно іти швидше” – подумав ведмедик, -”щоб я був першим кому дістанеться морозиво”. І почав перебирати лапками ще швидше, швидко-швидко, та й обігнав ослика. Дивиться а вже й магазин перед ним. Зайшов в магазин, і купив смачне-пресмачне морозиво. Так зрадів, що прийшов він перший і йому дісталось смачне-пресмачне морозиво, що аж почав танцювати з радості!
Коли ми хочемо досягти цілі, то не завжди маємо бажання дуже швидко досягти її, і ідем до неї помаленько. Але якщо в нас є конкуренти, то ми докладаємо максимум зусиль, щоб випередити їх, тим самим пришвидшуємо досягнення цілі.
Страхи
Одного разу пішов ведмедик Огого збирати ягоди. Збирає та збирає ягідки, і тут починається дощ, він собі думає – “Потрібно заховатись, щоб дощик не намочив мене”. І заліз під дерево. Але дощик був настільки сильний, що намочив ведмедика навіть під деревом. Він собі думає “Голова в мене вже мокра, але все інше сухе, перебіжу но я під інше дерево, яке має більше листя і не пропускає дощик”. І перебіг. Поки біг, ступив в калюжу і намочив собі лапки. Сидить під деревом, а дощик всеодно на нього капає. Думає ведмедик -”Чого мені того дощу боятись, я і так вже майже весь змок від голови до ніг, піду но я під тим дощем додому, заодно і помиюсь, а дома біля пічки посушусь. Вийшов він з-під дерева і пішов під дощем додому. Йшов під дощем, ще й навіть пританцьовував, бо дощик був тепленький!
В житті, як і під дощем наступає момент, коли байдуже намочить він тебе чи ні. Часто маємо страх перед чимось і уникаємо того, чого боїмось, але в певний момент коли вже нема що втрачати робимо виклик нашим страхам і навіть отримуємо користь з того, чого боялись.
