Василий. “Мешают ли проблемы детства создать нормальные отношения? Чувствую очень сильную энергетическую связь с матерью, эмоциональную зависимость, свою беспомощность, которая идет с детства. После смерти отчима, стало еще сложнее… Я чувствую, что это ненормально, страхи создать семью и все такое… Откуда это? Как справиться с травмами детства?”

Набридли “нитіки”, травми, травми, травми, дитинство, колупатися, мама, тато, бла-бла-бла.

Травми – це нормально і природньо. До свого народження ти жив в утробі матері, там тобі будо добре, тепленько, затишно та ситно… і тут наступив “Happy Birthday”. Тобі сказали лізти через невеликий отвір, і ти ліз і виліз, весь синій від синяків та браку кисню, тобі було холодно, тобі обрізали канал з халявною їжею (перед тим доступною 24 год. на добу), ти не міг дихати, ти кричав та наробив під-себе.
Так почалось твоє земне життя – з МегаТравми. І відтоді все твоє життя іде з травмами, більшими чи меншими (в тебе росли зубки, ти вчився ходити і падав ітд), і закінчиться ще однією великою травмою – твоєю смертю.

Тому, або ти навчишся з ними жити, або будеш постійно намагатись залісти туди, звідки виліз.

Будь-який успіх в житті приходить через біль, піт та страждання. Крутий не той, хто на вершині, а хто вміє приймати біль, поразку, терпіння, встає і йде вперед.

Тому перестань в собі колупатися, встань і гідно приймай виклики життя.