
Вересень 29, 2010
Вересень 22, 2010
Спостереження.
Мода на засмагу.
Не розумію людей, які хочуть засмагнути для того, щоб бути гарними (гарнішими ніж є). Майкл Джексон, можна сказати, життя віддав, щоб стати білим, а тут така дивна мода – смажитись тижнями на березі моря, ходити у солярії, маститись шкідливими кремами. Бути білим -це кльово.
Жінки не вміють готувати їжу (особливо щоб вона виглядала гарно і концептуально). Можливо тому більшість відомих кухарів та художників – чоловіки.
Інше – не означає погане. Коли навколо літня сонячна погода і приємно ніжитись на березі озера, перші кроки у воду можуть видатись неприємними, холодними. Можеш навіть і захотіти повернутись назад на берег до тепла. Але вже через короткий відрізок часу вода стає приємною. Ця зміна стану є чуть болісною і її не вартує розтягувати, треба швидко скакати у воду, а не стояти по коліна і похлюпувати себе.
Те ж саме із зміною життєвого стану, наприклад, із одруженням, воно буде іншим, але не обов’язково поганим.
Помітив, що старші люди полюбляють ворожити, чаклувати, говорити тобі про майбутнє. Як на мене, то таким способом вони намагаються надати собі значимості. Коли ти на пенсії, коли до тебе не прислухаються і поради сприймають як застарілий маразм, ворожіння – дуже навіть непоганий спосіб повернути значимість. Часто, коли стається якесь щастя чи нещастя, вони приписують його дію собі.
Одного разу стояв із жіночкою в черзі за персиками, перед нами було двоє, через декілька хвилин черга за нами стала двохметровою. Жінка сказала, що продавець повинен бути їй вдячним, бо в неї щаслива рука (вона прощупувала кілька персиків – перевірка на мякість). Для мене ця черга була логічною, ринок Шувар славиться напливом покупців, продавець також ніякого “вуду” не помітив, жіночка ж сильно виросла в своїх очах і додала собі значимості.

