TV або Бидлов’ювер.

Зомбоящик (телебачення) – унікальний спосіб одибілення людей низькосортною інформацією (“ржака”, реклама, політика). Взагалі не проходить по фільтрах Сократа.


“Одного разу до Сократа прийшов знайомий і сказав: -Я зараз розповім тобі щось, що я почув про одного з твоїх друзів. – Почекай хвилинку, – відповів Сократ. – Перш, ніж ти розповіси мені щось, це повинно пройти потрійний фільтр. Перш, ніж говорити про мого друга, ти повинен профільтрувати те, що ти збираєшся розповісти. Перший фільтр – правда. Скажи, ти абсолютно впевнений, що це правда? – Ні, – відповів знайомий, – я сам почув про це від інших. – Значить, ти не впевнений, що це правда. Тепер другий фільтр – добро. Те, що ти збираєшся розповісти про мого друга, містить щось добре? – Навпаки. Це щось дуже погане. – Отже, ти хочеш сказати мені щось, що може виявитися неправдою, та ще і щось погане. Третій же фільтр – корисність. Чи зможу я особисто отримати будь-яку користь зі сказаного тобою? – Загалом-то, ні, – відповів знайомий. – Що ж, якщо те, що ти хочеш мені розповісти, ні правдиве, ні хороше, ні корисне, то навіщо мені це знати?”

Бісить:
Коли в гостях (всі за столом) включають зомбоящик. Розумію, що “люди-овочі” не мають про що говорити, або не вміють говорити взагалі, але кого хвилює чуже горе?
Коли батьки-егоїсти садять дитину перед дебілятором.
Коли люди повторюють сценарії, фрази, образи з фільмів, шоу, серіалів в реальному житті (“Прийми мої співчуття”).